останні вихідні червня на березі Чорного моря (станція «Лиманська», побіля селища Затока, що у Білгород-дністровському районі, Одеської області) стартує 5-ий Міжнародний фестиваль «У.Рок». Для мешканців Одещини та гостей регіону працюватиме одразу три сцени: музична, літературна та художня. Але й це ще не все! Поціновувачі німого кіно зможуть насолодитися славетними стрічками під акомпанемент музики та шуму моря. Для шанувальників пляжних видів спорту буде проведено різноманітні змагання із пляжних видів. + тисяча і одна забавалянка;)

Міжнародний фестиваль «У.Рок» уже півдесятиліття створює акомпанемент для хору чайок на узбережжі Чорного моря і забезпечує гарним драйвовим настроєм на цілий рік поціновувачів open-air із усієї України та з-за її меж.

З 26 до 28 червня цього року пляж затоки перетвориться на мистецький майданчик. Перш за все, на «фестивальників» чекатимуть три дні шаленої музики. Свої гітари вже налаштовують учасники майже 40 колективів – як наші земляки, так і спеціальні гості з Італії, Естонії, Польщі, Росії та Білорусі. Музиканти змагатимуться у вправності вигравання та виспівування у якнайрізноманітніших стилях – від року та панку до реггей та фолку. А тепер поіменно:


Читати далі

ПЕРЕДМОВА
“Чухраїнці”, як ми знаємо, це дивацький нарід, що жив у чудернацькій країні “Чукрен”. Країна “Чукрен” була по той бік Атлантиди. Назва — “чухраїнці” (і про це ми знаємо) — постала від того, що нарід той завжди чухався…
В цій моїй науковій праці ми спробуємо, за виконаними матеріалами, зазнайомити з характеристикою вищеназваного дивного народу.
Читати далі

Новий роман Оксани Забужко, над яким письменниця працювала багато років, перші критики вже встигли назвати шедевром, а авторку порівняти з Достоєвським і Томасом Манном. Це – сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від. 1940-х років до весни 2004-го. Велика література і жорстока правда — про владу минулого над майбутнім, про кохання і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою.

Читати далі

«Книжка читається одним духом. Коли її читаєш, можна посивіти… Автор пов’язав у своїм творі правдиві події й по-мистецькому їх відтворив». Так влучно відгукнувся на перше видання цього твору у 1934 році В.Вороний у «Польсько-українському бюлетені». Він наголошував «Любов до України змушує героїв доказувати чуда в боротьбі з навалами «білих» і «червоних» відвічних ворогів. З любови до Батьківщини всі вони загинули в боротьбі, в льохах ЧК, в тундрах півночі, але своїх прапорів не зганьбили…»

Читати далі

Безумовно, Галина Пагутяк не вимагає рекомендацій та ознайомчого блоку. Власне, як і її роман « Слуга з Добромиля», виданий « Дулібами» у серії « Дежавю» (2006 рік), що позначений кількома вітчизняними нагородами. За жанром « Слуга» — історичний роман, написаний у струмі магічного реалізму.

Читати далі на сайті «Сумно? Ком»

 
Із самого початку й до кінця читання роману Люко Дашвар « Село не люди» мене тримало враження, що я не читаю, а переглядаю сучасний російський блокбастер.

Читати далі на сайті «Сумно? Ком»

« Лілі Марлен»  поєднує  в  собі вибрані  вірші  Сергія Жадана з  додатком нових, ще не друкованих поетичних текстів та кількох есеїв. Поезії, відібрані до збірки, присвячені комунікативним проблемам ліричного героя та спробам подолати порожнини, що зазвичай виникають між персонажами літературних творів. Вибір саме цих текстів не є випадковим – у кожному з них говориться про можливість чи неможливість любові як такої. Саме тому цю збірку …

Читати далі на сайті «Сумно? Ком»

8-го та 9-го серпня 2009-го року у Кривому Розі відбувся другий поетичний фестиваль « Руді тексти». Оглядова екскурсія містом, виступи поетів, творчі вечори, презентації, музиканти, слем і навіть віршоспірітичний сеанс. Словом, повний фарш.

Читати далі на сайті «Сумно? Ком»

Гоголь, який увів в російськомовний обіг чимало українізмів, не знайшов там відповідників багатьох наших слів, зокрема, й слова «вечорниці", яке виділяв у тексті як чуже росіянам. А українські буквалісти, повертаючи Гоголя Україні, ніяк не можуть перелізти через частокіл чужої лексики і теж подають свою реалію у тексті курсивом, мовби вона не наша! Але різниця між «вечорницями» і «вечорами» – як між вишитим рушником і «полотенцем». Першим прикрашають лики святих, другим – утирають грішний писок.

«Вечера» в даному разі не значить «Вечори». Гулянки на хуторі в Рудого Панька по-російському Гоголь назвав «вечерами». Перекладене українським «вечори», слово втратило свій зміст, бо такі гулянки в нас вечорами не звалися. Це класичні українські вечорниці.
Читати далі

1) Читаючи статті, анекдоти в російських газетах, не важко зрозуміти, що є два основних варіанти: хохол — це тупий, обмежений селюк, що приїхав заробити гроші на будівництві, при цьому він жити не може без сала та горілки.

Або інший варіант, більш приємніший для них — ніби росіянин, але тільки родом з України, в крайньому випадку, звідти його батьки чи предки, іноді він співає гарні, тужливі пісні. Тобто такий самий ерафець (громадянин Російської Федерації як і решта). Якщо ж наш земляк заявляє, що він не хохол, а українець, то це відразу ж викликає підозру і негативну реакцію. Бандерівець він, фашист, на день народження Шевченка варить борщ з крові рускіх младєнцов — твердять деякі залякані громадяни РФ, почувши таке. Цікаво, що в деяких матеріалах, автори слово «хохлушка» вважають ледь не компліментом — хохлушка, для мене це сексапильна, весела, крутобедра дівчина, — вважає один дописувач.
Читати далі