Глава комитета Госдумы РФ по экономической политике и предпринимательству Евгений Федоров заявил о том, что уже через полгода может быть опубликована программа создания объединенного государства, в которое войдут Россия, Украина и Беларусь. Об этом сообщает «Русская служба новостей».

Читати далі

Новий роман Оксани Забужко, над яким письменниця працювала багато років, перші критики вже встигли назвати шедевром, а авторку порівняти з Достоєвським і Томасом Манном. Це – сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від. 1940-х років до весни 2004-го. Велика література і жорстока правда — про владу минулого над майбутнім, про кохання і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою.

Читати далі

Інформаційні технології (ІТ) є одним із найефективніших видів економічної діяльності людства.
Читати далі

Проблема української національної самоідентифікації стоїть дуже гостро, а державна влада знаходиться осторонь цих (і багатьох інших) процесів.

Незважаючи на багатовікову історію, культуру, побут, Україна є молодою державою. Омріяна і зрошена кров'ю патріотів незалежність, на даному етапі, зазнає багато закидів і критики. Мовляв, кому потрібна та Україна, коли і там безлад, і тут негараздів гори, а от колись, за часів Брежнєва, хліб був по шістнадцять копійок, а ковбаса любительська за два вісімдесят.

Ворожі нашій державі сили підігрівають подібні настрої, сприяють сепаратизму, особливо в Криму, де як не стартує акція «У кожному вікні російський прапор», то ветерани на святкуванні 9 травня скандують «Росія».

Проблема української національної самоідентифікації стоїть дуже гостро, а державна влада знаходиться осторонь цих (і багатьох інших) процесів.

Під терміном «національна самоідентифікація» будемо розуміти процес підсвідомого і свідомого ототожнення людини себе із своєю нацією, її культурою, мовою, в нашому випадку українською.
Читати далі

Я не думаю, що є потреба переклада назву популярної консерви польського виробництва, але наперед скажу що канібалізмом тут на пахне. Просто я навів приклади, що самі по собі слова нічого не значать.

Важливим є, який зміст вони передають, як сприймаються слухачем-читачем. Ну як можна образитися на набір букв.

Але наперед поясню (не в порядку реклами), що це таке ті польські «moskaliki» – це рибні консерви з дрібної рибки – йоршиків і пічкурів, які засмічують ставки з цінною рибою. Не беруся тут тлумачити, за якими асоціаціями поляки назвали їх тими москаликками, може тому що вредні, дрібні і засмічують, якщо їх не виловлювати, але до пива годяться.
Читати далі

Американська газета The Wall Street Journal опублікувала статтю на тему того, чому сучасна Росія боїться українського героя 300-річної давності Івана Мазепу. Автори статті американські експерти Адріан Каратницькі та Олександр Дж. Мотіл стверджують, що в очах сучасної російської держави та її пропагандистів гетьман Іван Мазепа — ворог суспільства номер один, відступник, що зрадив Петра Великого, православну віру і єдність слов'янських народів. Водночас біографія самого Мазепи дає мало підстав для таких бурхливих почуттів, вважають американці: гетьман, процвітаючий магнат, він поставив мету об'єднати всі українські землі в рамках козачої держави і розірвав багаторічне партнерство з Петром Великим, відчувши, що російські амбіції загрожують незалежності України.
Читати далі

Немає особливої потреби доводити, що розбудова цивілізованої держави можлива лише на надійних підмурках історичної істини. Мало того, що українська історія так до кінця і не позбавилася білих та затемнених плям, її тепер намагаються ще й прикрасити. Особливо охочі до косметичної реконструкції історії письменники та історики-аматори.

Керуючись фантастичними домислами та фактами випадкової співзвучності слів, вони «будують " історію та «реконструюють» етногенетичні процеси.

Достатньо зіставити, на їх думку, схожі слова, такі, скажімо, як: Атило – Гатило, аби зрозуміти, що гуни – ніхто інші, як давні українці; так само і Троя – стародавня територія України, бо її назва співзвучна з Троєщиною; або Єрусалим, назва якого нібито походить від назви давньослов'янського міста Руса.
Читати далі

Місто затиснуте між московською експансією та київською байдужістю
Лосєв Ігор

Це відносно невелике місто (378 тис. осіб) усі 18 років незалежності України є дражливою точкою в геополітичному бутті держави, адже змушує українських політиків чітко визначатися щодо цілісності України, українсько-російських відносин, статусу і майбутнього російського Чорноморського флоту.

«Навіщо нам флот?»

Феномен Севастополя примушує наш політикум робити те, що йому геть не до вподоби: боротися й протистояти тоді, коли боротьба не стосується приватних інтересів політичних заробітчан, для яких соборність держави – абстракція. Севастополь є улюбленою територією геополіти­чного піару для російських політиків. І то невипадково, бо росіяни давно зрозуміли істину, сформульовану українським геополітичним мислителем Юрієм. Липою: «Хто володіє Севастополем, той володіє Кримом. Хто володіє Кримом, той володіє Чорним морем». Ця істина дуже важко пробиває собі дорогу в нетрях офіційного Києва, де праць Липи не знають, та й Грушевського з його ідеєю чорноморської орієнтації України читали неуважно. Україна мала всі шанси позбавити себе головного болю з Чорноморським флотом ще в 1992 році. Якби мала інший провід…
Читати далі

Історія українсько-російських взаємин та взаємних образ сягає у далеке-далеке минуле.

А починалося все як у казці. Жила-була собі тоді ще не «комсомолка», «спортсменка і наконец просто красавица» Україна. Коли Україні було щонайменше шість із половиною століть, у неї народилася менша сестра (по азіатській лінії) – Росія.
Мала з дитинства хворіла – страждала манією величі на ґрунті прогресуючої параноїдальної шизофренії.

Старша сестра, як могла, намагалася вилікувати меншу. Розвиток хвороби пробували попередити серйозні лікарі (Петро Сагайдачний, Петро Дорошенко, Іван Мазепа). Та все було марно.
Читати далі

Є нації — взаємні «вічні супутники»; відносини саме між такими народами майже завжди позначені, унікальним колоритом часу і простору, неповторною специфікою, зрозуміти яку зовнішнім, абстрактно-байдужим поглядом — вельми складна справа. Прикладом можуть слугувати Чехія та Словаччина, Сербія та Хорватія, Німеччина та Швейцарія (можна додати Німеччина та Австрія), певною мірою Англія та США (ще більш цікаві історичні «дуети» — Англія та Ірландія, Велика Британія та Канада…). Але для нас, українців, безперечно, найважливішим, хвилюючим та суперечливим є феномен багатовікових, винятково складних та драматичних відносин у векторі Київ — Москва.
Парадокс, але істина: для того, щоб збагнути себе, нашим співвітчизникам не оминути відповіді на одне-єдине, але воістину важке запитання: ким є для нас Росія?
Читати далі

Українську мають знати всі, правильно? Адже така думка більшості народу: http://my.nashformat.ua/publication/ukrayinsku-mayut-znaty-vsi---taka-dumka-bilshosti-narodu.

А ось ще одна думка більшості народу.

«Более половины жителей Украины положительно относятся к президенту России Дмитрию Медведеву и премьер-министру Владимиру Путину, свидетельствуют данные социологического опроса, проведенного компанией Research and Branding Group.

В симпатиях к Медведеву признались 55 процентов опрошенных, а к Путину — 58 процентов. Не нравится российский президент 14 процентам опрошенных, а премьера РФ недолюбливают 16 процентов.

Нейтрально к главам государства и правительства России относятся 25 и 21 процент респондентов соответственно. Остальные — либо не знают Медведева и Путина, либо затруднились дать ответ на вопрос о своем к ним отношении.

К России в целом отношение украинцев также скорее позитивное. В симпатиях к РФ признались 57 процентов опрошенных, в антипатиях — восемь.

Опрос также выявил отношение жителей Украины к независимости. Так, нынешнее СНГ устраивает четыре процента, в полностью независимой стране хотели бы жить 23 процента. В состав Евросоюза хотят 20 процентов. 12 процентов мечтают о возрождении СССР, а 35 процентов — о гипотетическом союзе России, Украины, Белоруссии и Казахстана. Шесть процентов респондентов не смогли определиться с ответом.

Читати далі

Досить цікаво читати деякі статті та коменти на цьому сайті, вирішив і від себе щось написати (статтю надибав на сайті Українського тижня, стаття мені сподобалася — правильно люди пишуть)

На чотирьох китах.

Уряди більшості країн світу знижують податки, збільшують видатки на інфраструктурні проекти, рятують банки і захищають внутрішні ринки, щоб згладити наслідки економічної кризи
Кузик Валентина

Українська влада через відсутність чіткої антикризової програми та брак бюджетних коштів вдається до хаотичних заходів, імітуючи боротьбу з кризою.
Читати далі

Скільки Росія повинна витратити на вибори в Україні?

Перший заступник голови комітету Держдуми РФ у справах СНД і зв`язках зі співвітчизниками Костянтин ЗАТУЛІН (фракція "Єдина Росія») вважає, що Росія повинна фінансово допомогти політичним силам, які виступають за розвиток відносин з Москвою.
Читати далі

Стаття Володимира Надіїна.


Три століття українська культура витіснялася на задвірки суспільного життя



Якщо судити за справами, то Путін ненавидить Україну. Людина поверхових знань, до того ж викривлених школою КДБ, він не розуміє національних прагнень України, Естонії, Грузії, тому й не зумів побудувати спокійних ділових відносин з усіма колишніми республіками Союзу.
Читати далі

Як варіант порятунку — відмова від виплати боргів!
Що краще: віддати всі запаси і залишитися жебраками або відмовитися віддавати борги, але при цьому зберегти запаси? Це питання зараз мучить не тільки мільйони українських сімей, які взяли кредити, але й українську владу. Питання не гіпотетичне: протягом 2009 року Україна повинна віддати 30 млрд. доларів, узятих за кордоном. І хоча з них майже 28 млрд. — це не борг держави, а борги банків та підприємств, останнім все одно доведеться купувати ці долари всередині країни.
Читати далі

Цією статтею я хочу об'єднати свої думки щодо мистецтва, так званого «українського формату» та націоналізму. Побачити, як вони співіснують і чи можуть співіснувати взагалі. Спробувати зрозуміти людей, котрі називають себе «форматними українцями» — і тих, хто придумав цю ідеологію, і тих, хто на неї купився.

Почнемо з того, що лежить на поверхні. З музики і з мови. Основною з ознак «форматності» є музика, що співається українською мовою (я навмисно не вживаю словосполучення «українська музика»). Вся музика, що співається іншими мовами (хоч 100 раз корінними українцями і на українській землі), нібито не українська, а її виконавці хіба що не зрадники України. Цікава думка. Якщо проведемо аналогії, то виявиться що Scorpions є зрадниками своєї країни, бо в них тексти на англійській, який жах! Тут стає цікаво.

Читати далі

Європейський мовний союз (ЕВС) обнародував фінальний список країн, які будуть представлені на 54-му пісенному конкурсі «Євробачення-2009» в Москві. Як повідомляє Zvezdi.Ru, до списку увійшли такі країни, як Албанія, Андорра, Вірменія, Великобританія, Азербайджан, Білорусь, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чеська Республіка, Данія, Естонія, Фінляндія, БЮР Македонія, Грузія, Угорщина, Греція, Ісландія, Іспанія, Ірландія, Ізраїль, Латвія, Литва, Мальта, Молдова, Чорногорія, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Росія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Франція, Швеція, Швейцарія, Туреччина і Україна.
Читати далі

Почну з особистого. Втім, не таке вже оно особисте, але…

Мабуть, всі чули таке ім'я, як Шарль Бодлер. Я не буду заперечувати, що можна по різному ставитися до його творчості (на мою думку — це геніальна поезія). Але, в світі він є доволі відомим поетом. Отож, я бажаю почитати «Les Fleurs du mal» на українській мові. Ідемо в гугл…

Читати далі

Дещо з українознавства

Кілька популярних лекцій з українознавства спеціяльно для тих людей, що досі ще цією справою не цікавилися, не цікавляться і не цікавитимуться…

Столиця України — Київ.

Виконує обов'язки «матері городов руських».

Батька городов руських не знайдено, але він, безперечно, десь є.
Читати далі

Відтепер Україну впізнаватимуть за слоганом Ukraine. Beautifully Yours. На це сподівається Міністр культури і туризму Василь Вовкун, автор ідеї рекламного ролика, що транслюватиметься упродовж семи тижнів на каналі CNN

Впродовж 1942–1943 років в середовищі українського визвольного руху сталися важливі кадрові зміни, що суттєво вплинули на його програму та методи боротьби.
Читати далі